Буває так, що деколи роками молимся і просимо Бога про якусь ласку чи оздоровлення і не отримуємо… Що тоді? Можем подумати, що нема на то Божої волі, – і так справді може бути, а з іншого боку, можливо, причина в нас, в нашій слабкій молитві.
Бачимо на прикладі єангельських сліпців, – вони не просто просили Ісуса, а дослівно “кричали” (Мт 9,27). Тож, інколи треба настирливіше просити, кричати і будьмо певні Бог почує, бо сам сказав: “Просіть, і дасться вам” (Мт 7,7).
Ісус оздоровляє двох сліпих, – таким чином роблячи чергове своє чудо. Вони ж повні радості розголосили про нього по всій країні (Мт 9,31). Ось такий наслідок пережитого оздоровлення: людина не може сидіти, мовчати, – вона хоче свідчити про свого доброчинця. Так і ми, переживаємо у своєму житті багато чудес з Божого Милосердя, але чи свідчимо про них, заохочуємо інших повірити в Христа, Сина Божого?
В другій частині євангельського уривку, Господь Ісус оздоровлює німого біснуватого. Страшне, важке опанування демоном. Злий дух не може стерпіти і дозволити щоб людина спасалася, тому всіляко намагається їй пошкодити; але ніколи без нашого дозволу на гріх не може нам пошкодити. Така природа зла – спокушати, натомість наше завдання – боротися; в іншому разі – зазнаємо поразки. Свята Церква передбачала людську слабкість і тому подбала за спасіння душі: тож після кожного упадку у боротьбі маємо можливість повстати до нової боротьби, яка триває на протязі усього життя.
Молімося, щоб Ісус Христос зцілив нашу духовну сліпоту, наш розум що є очима душі, – очистив від усяких нечистоти, щоби ходячи в світлі Божому ми були свідками Божого Милосердя у XXI столітті.
